Чужого болю не буває

27 січня Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Це одна із міжнародних знакових пам’ятних дат, яка запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року.

Саме цього дня 1945 року солдати 1-го Українського фронту визволили в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц поблизу міста Освенцим у Польщі.

Міжнародне співтовариство «беззастережно засуджує всі прояви релігійної нетерпимості, підбурювання, переслідування або насильства щодо окремих осіб або громад, зумовлені етнічним походженням або релігійними віруваннями, де б вони не мали місце»,  — йдеться в тексті резолюції ГА ООН.

Україна на державному рівні вперше відзначила Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту у 2012 році. Наш народ з глибокою повагою і скорботою вшановує пам’ять мільйонів загиблих євреїв, чиї життя обірвались через людську ненависть, відсутність милосердя і поваги до іншої нації. В історії людства було безліч «темних» плям, але так відверто, широкомасштабно і цинічно, суспільство ще не падало ніколи. Маніпуляції громадською свідомістю, расова теорія нацизму і злочинне замовчування, які супроводжували весь цей жах, не давали тоді повною мірою усвідомити справжній стан речей. Однак світове співтовариство здригнулося, коли після завершення Другої світової війни почали відкриватися факти і підтвердження злодіянь нацистського режиму. Ми маємо робити все можливе, щоб подібні злочини більше ніколи і ніде не повторилися!

«Чужого болю не буває», під такою назвою у ВСП «Стрийський фаховий коледж ЛНУП» викладач історії та суспільних дисциплін, куратор академічної групи К-11 Марія Суділовська провела лекторій присвячений Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту. Здобувачі освіти разом із куратором вшанували пам’ять про тих, хто невинно загинули через жорстоку і людиноненависницьку політику гітлерівського режиму.

Під час лекторію увага слухачів була закцентована на таких ключових аспектах:

• історія становлення та утвердження нацистського режиму в Німеччині;
• сутність і механізм втілення расової теорії нацистів як «абсолютного зла»;
• німецький окупаційний режим у поневолених країнах;
• конвеєр смерті: спогади тих, хто вижив;
• Бабин Яр – символ Голокосту в Україні;
• Стрийське гетто;
• Праведники народів світу.

Після перегляду епізодів документального фільму за матеріалами судових засідань Нюрнберзького процесу, здобувачі освіти взяли участь у дискусії на теми: «Які чинники сприяли утвердженню нацистського режиму в Німеччині?» «Чи можна було завадити злочинам Голокосту?».

Під час дискусії неодноразово виникало питання: як зло нацизму могло опанувати цілу велику центральноєвропейську, культурну і високорозвинену державу, якою була Німеччина, котра завдяки своїм діячам культури та мислителям так багато дала світові? Напрочуд точними у цьому контексті є слова англійського державного діяча, мислителя, одного з основоположників британського консерватизму, Едмунда Берка, сказані ним ще у другій половині XVIII століття, за більш ніж 150 років до Голокосту: «Для торжества зла потрібна лише одна умова – щоб хороші люди сиділи, склавши руки».

Точну цифру загиблих під час масового знищення єврейського населення на території Європи встановити ніколи не вдасться. За приблизною оцінкою у роки Другої світової війни жертвами нацистської політики, спрямованої на винищення тих, кого нацисти вважали неповноцінними, стали 6 мільйонів євреїв. Із них 1,5 мільйона були з території сучасної України. У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому болю та втраті єврейського народу.

На жаль, час не дає другого шансу, щоб виправити і не допустити цих знущань і смертей, що вже сталися. Але ми можемо вберегти людство від  нових подібних режимів та теорій, шляхом засвоєння уроків, які уже дала нам історія, та плеканням у молоді високого почуття людської гідності, толерантності і милосердя.