Вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років

«Геноцид починається

з вбивства однієї людини,

не за те, що вона зробила,

а через те, хто вона є»

Генеральний секретар ООН

Кофі Аннан

У нашій історії є сторінки, які дуже болісно згадувати, але їх неможливо забути.

У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Утім, серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років – Великий голод в Україні, який, за різними даними, забрав життя від 4 до 7 мільйонів ні в чому невинних людей та став  національною  трагедією  для  українського  народу.

Згадувати жертв Голодомору на офіційному рівні вперше запропонував своїм указом другий президент України Леонід Кучма в листопаді 1998 року. Скорботна дата отримала назву День пам’яті жертв голодомору. У 2000 році назву було змінено на День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Указом третього президента Віктора Ющенка від 21 травня 2007 року пам’ятний день отримав назву День пам’яті жертв голодоморів.

Цього року українці вшановують пам’ять жертв сталінського режиму в умовах повномасштабної війни з росією. Війни, яка знову супроводжується геноцидними практиками. Російський режим не приховує мети знищити українську ідентичність. Москва знову використовує їжу як зброю.

Страшний урок історії для українців полягає в тому, що, втративши власну державу, ми станемо беззахисними перед злочином геноциду. Тому сьогодні ми так відчайдушно боремося за неї.

Засудження та покарання усіх без винятку винуватців у злочинах людства є запобіжником від повторення геноциду. Лише пам’ять та визнання Голодомору в Україні геноцидом є кроком до утвердження історичної справедливості.

Традиційно в четверту суботу листопада о 16:00 пам’ять мільйонів українців, вбитих під час геноциду, вшановують хвилиною мовчання та запаленням свічок на центральних площах міста, біля пам’ятників жертвам Голодомору, в храмах та в Залі пам’яті Національного музею Голодомору-геноциду в Києві. Традицію запалювати свічки у вікнах своїх будинків, так звану акцію «Свічка у вікні», у 2003 році запропонував американський історик, політолог, журналіст, професор Києво-Могилянської академії, дослідник голодомору в Україні Джеймс Мейс.

В рамках національно-патріотичного виховання молоді у ВСП «Стрийський фаховий коледж ЛНУП» щорічно проводяться скорботні заходи, виховні години, конференції, лекторії по вшануванню пам’яті загиблих від штучного голоду, організованого радянською владою.  Цьогорічні вшанування відбулись в особливих умовах. Повномасштабна війна держави-агресора проти України і повітряні тривоги внесли обмеження у проведення масових меморіальних заходів. Але ця обставина не змогла перешкодити гідному вшануванню пам’яті жертв Голодомору-геноциду, скоєного тоталітарним сталінським режимом проти українського народу.

У ВСП «Стрийський фаховий коледж ЛНУП» викладачі історії Марія Суділовська і Оксана Боляк провели  відеолекторії «Голодомор: сповідь моєї Вітчизни та її затамований біль» і «Голодомор — це геноцид української нації» для здобувачів освіти академічних груп К-11, А-11, Е-11, П-11, Е-21, К-22. В лекційних залах коледжу розміщено експозиції присвячені скорботній даті.

Марія Суділовська взяла участь в історико-культурологічному лекторії для освітян «Тоді нас міг врятувати хліб, тепер нас врятує пам’ять. Голодомор в Україні — геноцид українського народу» проведеного Львівським обласним Будинком вчителя, в режимі ZOOM-конференції.

Здобувачі освіти та викладачі коледжу Марія Суділовська, Оксана Боляк, Наталія Федитник, Микола Лесько долучились до вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, проведеного за ініціативи Стрийської районної державної адміністрації. Поминальний захід відбувся у Меморіальному комплексі «Борцям за волю України» під назвою «Пам’ятаємо, єднаємося, переможемо».

Сьогодні, ми запалюємо свічки пам’яті і скорботи, вшановуючи пам’ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору 1932-1933 років в Україні.  Бо доки ми будемо запалювати цей вогонь, доти не згасне спогад про мільйони замордованих українців, яких цілеспрямовано штовхнули в обійми голодної смерті.

Народ живий, поки жива його пам’ять.

Марія Суділовська
Оксана Боляк