Запали свічу пам’яті

У нашій історії є сторінки, які дуже болісно згадувати, але які неможливо забути.

У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Утім, серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років – Великий голод в Україні, який, за різними даними, забрав життя від 4 до 7 мільйонів ні в чому невинних  людей  та став  національною  трагедією  для  українського  народу.

Згадувати жертв Голодомору на офіційному рівні вперше запропонував своїм указом другий президент України Леонід Кучма в листопаді 1998 року. Скорботна дата отримала назву День пам’яті жертв голодомору. У 2000 році назву було змінено на День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Указом третього президента Віктора Ющенка від 21 травня 2007 року пам’ятний день отримав назву День пам’яті жертв голодоморів.

Традиційно в четверту суботу листопада о 16:00 пам’ять мільйонів українців, вбитих під час геноциду, вшановують хвилиною мовчання та запаленням свічок на центральних площах міста, біля пам’ятників жертвам Голодомору, в храмах та в Залі пам’яті Національного музею Голодомору-геноциду в Києві. Традицію запалювати свічки у вікнах своїх будинків, так звану акцію «Свічка у вікні», у 2003 році запропонував американський історик, політолог, журналіст, професор Києво-Могилянської академії, дослідник голодомору в Україні Джеймс Мейс.

В рамках національно-патріотичного виховання молоді у Стрийському фаховому коледжі ЛНАУ щорічно проводяться скорботні заходи, виховні години, конференції, лекторії по вшануванню пам’яті загиблих від штучного голоду, організованого радянською владою в ХХ сторіччі.  Цьогорічні вшанування відбулись в особливих умовах. Людським життям загрожує пандемія коронавірусної хвороби. Запроваджені карантинні заходи внесли обмеження у проведення масових меморіальних заходів. Але ця обставина не змогла перешкодити гідному вшануванню пам’яті жертв Голодомору – геноциду, скоєного тоталітарним сталінським режим проти українського народу. Студенти та викладачі коледжу долучились до вшанування пам’яті жертв голодоморів. Проведено лекторій «Запали свічу пам’яті», підготовлено стінгазету для Студентського вісника «Голодомор 1932-1933» (підготували викладачка Суділовська М.М. та студенти групи К-21), у фоє коледжу розміщено експозицію присвячену пам’ятній даті (підготували викладачі Бекетова О.М. і Федитник Н.Д.), колектив викладачів та студентів взяв участь загальнонаціональній хвилині мовчання, запаливши свічу пам’яті.

Пам’ять загиблих стукає в наші серця… Ми маємо згадувати жертв Голодомору-геноциду, прямо називати винуватців трагедії для того, щоб це найжорстокіше сплановане масове вбивство людей ніколи більше не повторилося.

«Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо — українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.»

                          Ніна Виноградська 

Марія Суділовська
кандидат педагогічних наук,
викладачка історії  Стрийського  фахового коледжу ЛНАУ